Яна Зінкевич: Мої люди не будуть відступати. Ми не будемо відходити з позицій. Більше того, ми..

Новости

На фронті я ніколи не залишала людей. Я не залишила жодного пораненого на полі бою, ми виходили за кожним навіть під загрозою смерті.

Що нам пропонує президент, оголошуючи розведення військ? Він наказує армії віддати українські території, він наказує кинути наших людей. Кинути українців.

Загрузка...

Формула Штайнмаєра, яку зараз активно обговорюють ледь не усі активні громадяни України, направді є формулою Путіна. Це продумана маніпулятивна стратегія, яка має на меті захистити інтереси Кремля, а не інтереси України.

Ми зобов’язані зараз об’єднатись, як об’єднались у 2013 році під час Революції Гідності, як об’єднались у 2014 році для захисту своєї держави. Ми повинні боротись із новими силами і не допустити посилення впливу Росії на наше життя, на наші території, на нашу політику.

Потрібно бути сильними і єдиними. Кожен воїн – збройник, доброволець, волонтер – знає, що у бою важлива єдність. Треба знати, до кого можна повернутись спиною і не чекати підлого удару. Треба знати, з ким можна працювати і кому можна вірити, хто не зрадить. Я вірю, що ми це зможемо. Ми вже змогли – коли люди з різними поглядами, різними цінностями та інтересами об’єднались у лави єдиної Української Армії для захисту незалежності своєї держави.

Давайте пам’ятати, що заради спільної мети і збереження державності треба не втрачати єдність. Ніколи не втрачати, а не тільки перед обличчям смерті.

Зараз ситуація з розведенням військ є критичною. Нас годують різними “заспокійливими” новинами, узгодженими в прес-службі президента, але в реальності все трохи інакше. Проект нового закону про вибори на Донбасі засекречений, проте Росія в ці хвилини проводить перепис населення у так званих “ЛДНР”. Путіна не цікавлять долі та стан цивільних людей, які змушені проживати на захоплених територіях. Його цікавить кількість виборців та лояльність населення до окупантів.

Це ніхто не приховує. Список питань анкет опубліковано і перевірено журналістами ряду поважних видань. Путін прямо запитує у кожного, хто знаходиться під окупацією його армії, про вплив війни на Донбасі на їхні життя, про “позитивні” зміни за час з моменту проголошення “народної республіки”, хто винен у розпаленні війни та інше.

Його не цікавить ні мова (яку, за легендою кисельова та інших пропагандистів, так рвались захищати різні буряти на танках), ні статок, ні віросповідання жодної людини. Йому необхідно знати точну кількість васалів, які продовжуватимуть підтримувати його загарбницьку політику на нашій землі.

З іншого боку, якщо до людини додому прийти з автоматом і вимагати відповідей – чи багато буде таких, хто відмовиться ставити галочку на папері там, де накажуть? Що може відповісти людина під дулом автомата? Беззахисна людина у більшості випадків дасть ту відповідь, на яку очікує окупант.

Ось таку долю пропонує нинішня верхівка держави мешканцям населених пунктів, які сьогодні знаходяться під охороною української армії, а завтра – мають перейти до “сірої зони”?

Ситуація є критичною.

Днями я їздила у прифронтові міста, спілкувалась із місцевими мешканцями, із командирами, обговорювала поточний стан справ. Близько 70% жителів різко виступають проти відведення військ. Люди налякані, але налаштовані рішуче. Адже вони на власні очі побачили всі “прєлєсті русского міра”.

Слова президента Зеленського про те, що місцеве населення в цілому підтримує (з його слів 498 з 500 опитаних) концепцію розведення сил, є неправдою. Більше того, його заяви не піддаються логіці: як люди, що на власні очі бачили війну, можуть підтримувати прихід окупанта у їхні домівки? Адже після розведення вони опиняються у “сірій зоні”. Сподіватись на те, що Росія дотримається угод і не дасть наказу зайняти покинуті території – наївно та небезпечно.

Понад половина мешканців Золотого вимагають від армії не залишати позиції. Зараз розведення військ відкладено через обстріли з боку окупантів, майже щодня є загиблі. Які ще докази потрібні, що ворогу не потрібно вірити, особливо під час бойових дій? Які ще агрументи треба навести, щоб переконати командування і керівництво держави не віддавати українські землі?

Якщо життя та здоров’я наших побратимів та посестер, які боролись за кожен міліметр нашої рідної землі, нашої України – не достатній аргумент для людей, які приймають такі небезпечні рішення, то чи варто продовжувати з ними розмову?

Зараз ціна свободи дуже велика, і нам потрібно зробити все для перемоги.

Мої люди, мій батальйон “Госпітальєри” не буде відступати. Ми не будемо відходити з позицій. Більше того, ми заступаємо на нові точки на передовій, щоб забезпечити підтримку і військовим, і цивільним мешканцям.

Як політик я буду робити усе для того, аби вплинути на врегулювання ситуації на вищих рівнях.

Історія повторюється. Нам знову необхідно відкинути розбіжності, припинити сваритись між собою і об’єднатись для нової боротьби за єдність і незалежність України. Бо Україна для нас понад усе!

Запрошую приєднатись 14 жовтня до акції «Ні капітуляції»!

Слава Україні!

Яна Зінкевич

Загрузка...