«Слава Ісусу Христу!Страшна біда» Я не маю де жити.. Повінь забрала нашу хату… Чоловік з Прикарпаття слізно просить про допомогу

Новости

Родина 56-річного Івана Гаська з Прикарпаття лишилася без житла через повінь.

Він прожив тут усе життя й побачив, як його подвір’я змило водою — репортаж

Повінь на заході України зачепила Івано-Франківську, Закарпатську, Чернівецьку, Львівську й Тернопільську області.

Найбільше постраждало Прикарпаття — там вода підтопила понад 13 тисяч будинків, зруйнувала мости й дороги та забрала життя трьох людей.

У селищі Ланчин на Івано-Франківщині, що розташоване неподалік траси на Буковель, вода зійшла з гір сильними потоками. Один із місцевих жителів — 56-річний Іван Гасько встиг урятувати родину за мить до того, як його будинок завалився.

Кореспондентка «Бабеля» Катерина Коваленко та фотограф Михайло Мельниченко познайомилися з Іваном і його родичами та подивилися, на що перетворилося подвір’я, де вони виросли.

«Слава Ісусу Христу! Заходіть подивитися, яка в нас біда», — чути ледь не з кожного двору в Ланчині. Люди пораються біля своїх хат, прибирають поламані паркани і дерева, відкачують воду та вигрібають мул. Гірське селище в Івано-Франківській області опинилося в епіцентрі повені, що затопила регіон 23 червня. Сивий дідусь у резинових чоботях переходить калюжу посеред вулиці, хлюпаючи ногами в багнюці. Зараз води менше, а ще кілька днів тому рятувальники плавали тут човнами. Повінь затопила ледь не половину селища

У Ланчині живе близько семи тисяч людей.
― вода хлинула з гір, перетворивши два мілкі потічки на повноводі ріки.

Речі, які були в будинку Гаськів, тепер розкидані по подвір’ю.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Іван Гасько повільно бродить поміж завалів на своєму подвір’ї. Він виглядає втомленим, багато курить і переважно мовчить. «За пʼять мінут це всьо потіряти, за пʼять мінут…», — говорить сам до себе. Йому 56 років, у Ланчині він прожив усе життя. Ріс із батьками, братом і двома сестрами, а потім жив тут із дружиною Надією та семирічним сином Максимом. Вони мешкали в батьківській хаті, а поряд збудували нову — літню. Мали собаку, сарай, город і яблуневий сад.

Того дня вода почала прибувати близько 9 ранку. Іван уже пішов на роботу — копати односельчанам колодязі, а Надія з сином були в літньому будиночку. Менш ніж за 20 хвилин подвір’я залило водою, а в хаті її було по пояс. «Всьо пливло — і посуда, і диван… І малий на дивані», — згадує жінка. Чоловіка видзвонила його старша сестра Анна, коли побачила на сусідній вулиці його каструлю й капці ― їх несло потоком води разом із іншими речами й сміттям.

Загрузка...

Господар зруйнованого будинку Іван Гасько.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Іван дивом урятував дружину й сина перш ніж літній будинок завалився. Зараз на його місці ― завали з поламаних дерев, розтрощених меблів і багнюки.

― Він перші дні просто мовчав. Уявіть, що пережила людина, яка витягала свою дитину з хати в кульку на драбині, — каже Анна.

Після пережитого хлопчик погано спить — він дуже злякався, хоч і не до кінця зрозумів, що сталося. Його сюди вирішили поки не приводити.

― Ходіть, тут у нас тепер буде кунсткамера, — сестри Івана Анна й Марія запрошують подивитися, що лишилося від хати, де вони виросли. Анна обережно переступає через поламані дерева. Під ногами розкидані побиті й брудні пральна машина, мікрохвильовка, телевізор та швейна машинка. Холодильник відкинуло на кілька метрів. Марія без упину лузає насіння: «Трохи мене заспокоює, бо нема сил».

У хатній стіні — велика діра, яку пробила вода. Раніше з вікна вітальні відкривався вид на гори, тепер там звалище поламаних дерев.

― Оце дерево велике лягло попід стіною і стримало нам будинок, — каже Анна і показує на міцний стовбур, що лежить прямо під вікном. — Якби воно летіло впоперек, то знесло би все.

Вітальня у батьківській хаті родини Гасько. Тут стояв диван і телевізор, родина збиралася в кімнаті вечорами.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Зараз у кімнаті пусто — всі зруйновані меблі й техніку вже винесли, багнюка на підлозі підсохла. На стінах лишилися кілька ікон, на вікні — колись біла штора. Потік води сильно пошкодив ліву частину хати, але дивом майже не торкнувся правої. На кухні попід стіною досі акуратно стоять чашки. Анна знаходить на печі пом’яту чорно-білу фотографію.

― А ну, впізнаєш мене? — питає свою 17-річну онуку. Та думає і таки знаходить — там Анні років 15, вона дружка на весіллі в подруги. На питання, чи вціліли інші сімейні фотографії чи документи, знизує плечима.

«Оця тумбочка пережила два потопи, але вже треба викинути», — показує Анна на залишки меблів. У 2008 році на Прикарпатті теж була сильна повінь, але тоді хати лише підтопило. Місцева влада пообіцяла укріпити береги річок і поставила біля Іванової хати бетонні блоки. Але укріплення зробили «аби яке», каже чоловік, тому нову воду воно не стримало.

Ланчин стоїть на річці Прут, але повінь спричинила не вона. Місяць тут щодня йшли дощі, зрештою потік води почав сходити з гір. Іванове подвірʼя опинилось одним із перших на шляху води. Анна не вірить, що повінь сталася через вирубку лісів — тут, каже вона, рубати нічого.

― Тут дерев і так майже нема, ліс ріденький. В інших місцях справді вирубують, але не в нас.

Місцеві жителі добираються додому через потічок Кобилиця. Міст через нього зруйнувала повінь.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Цього року на Іванову хату приїхали дивитисяЗеленський прибув до Івано-Франківської області. Він поспілкується з мешканцями, які постраждали від паводків Арсен Аваков і Володимир Зеленський. Президент доїхав ввечері 25 червня і сказав, що шокований побаченим. Гаськи кажуть, що їм пообіцяли купити нове житло. Вони сподіваються, що це буде квартира чи хата ближче до центру — аби подалі від гір. На яку суму розраховувати, вони поки не знають. Скоро має прийти комісія, яка оцінить збитки. На допомогу надіються й інші жителі Ланчина ― будинки багатьох потребують ремонтів.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Іван веде показати хати, до яких не доїхав Зеленський. До віддалених районів не проїжджають машини, йти треба пішки по багнюці. Чоловік заходить у гості до пенсіонерки Марії, яка ще не оговталась від того, що сталося. Вода застала її вдома з онуком, вони чекали рятувальників на печі.

― Ваню, думала тут і потонемо, ― говорить вона, ― Скільки живу, а так страшно ще ніколи не було.

Найближчий магазин від її хати — в центрі селища, але дійти туди важко. Тепер пенсіонерці допомагають сусіди.

Пані Марія живе на сусідній вулиці. Її будинок і двір також постраждав від повеню.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Зараз родина Гаськів живе у племінниці Івана Марини — дочки Анни. На цій вулиці теж була вода — залила подвір’я й фундамент, але сам будинок не пошкодила. Газу в хаті тимчасово немає, тому готують на дровах у печі. Вся сім’я сідає пити чай за круглим столом у вітальні, по телевізору йдуть новини. Всі прислухаються — раптом покажуть Ланчин. Але в цьому випуску про їхнє селище ані слова.

— Приїжджали до нас якісь канали, але ми й самі не знаєм, звідки вони, — говорить Анна. — Надіємось, про нас не забудуть.

джерело