Я думала, що бачила все, а ні… В Україні навіть покійникам спокою нема

0
527

Я думала, що бачила все, а ні.

Любовь Карбовская: На роботі був випадок. Мужик помер неожиданно. Потрапив у лікарню з підозрою на апендицит, а коли вскрили , то офігєлі, бо в нього виявився рак кішківника в останній стадії. Зашили, відвезли в реанімацію, але цей мужик там і помер. Сім’я в угарі, хоронили в авральному режимі, бо це літо і жара. Мало кого повідомили.

Короче, відділ кадрів звонить начальству
— товарищ такий-то за зряплатою не приходить. Він шо у вас там розбагатів?.
— у нього син бізнесмен, може і розбагатів. І вобще він у нас на больнічному!
— кароче, хай хтось з вашого віділу прийде гроші забере, бо ми на них тортіка купим, а на здачу шампанське саме дорогре, раз він батько бізнесмена!

Начальник, звонить померлому мужикові. Трубку єстєствєнно ніхто не бере. І так кілька днів поспіль.
Ну поки «суть да дєло» , за померлого розписалися гроші забрали, в сейфа поклали «вийде з лікарні то й забере»
Отак минуло майже все літо. Отпуска у всіх. Мужикові звонять , трубку не бере….

Кароче, пройшло хто зна скільки часу, поки хтось десь випадково зустрів сина померлого. А за цей час померлому мужикові встигли нарахувати зряплату, лікарняні, відправити у відпустку, видати отпускні і ще кучу всього.

Lilinikolaevna Teremok: Я, когда муж умер, сходила во все комунальные услуги, оставила копии свидетельства о смерти. И все было кругом хорошо, пока через полгода мне прислали повестку в суд на огромную сумму задолжности!

Оказывается мой покойничек чай-воду пил и ванны принимал все эти пол года! И самое главное — за все его «чудачества»суд таки присудил выплатить водоканалу.

Юлия Кукла