Михальчишин: Думаєте, ми забули? Загусла кров по кісточки у катівнях НКВС на Лонцького, Замарстинівській і Городоцькій. Замуровані живцем у цегляних стінах священики УГКЦ.

Новости

Думаєте, ми забули? Загусла кров по кісточки у катівнях НКВС на Лонцького, Замарстинівській і Городоцькій. Замуровані живцем у цегляних стінах священики УГКЦ. Зґвалтовані українські красуні у вишиваних сорочках. Сильні, здорові та мужні чоловіки з перебитими ногами, відтятими пальцями, знятою живцем шкірою, виколотими очима. Застрелений в потилицю після тортур брат командира батальйону “Нахтігаль” і майбутнього генерала УПА Шухевича Юрій – оперний співак, інженер-геодезист та спортсмен – якого Роман витягнув з-під гори трупів і ніс на руках ховати на Личаків.

Гавкіт гестапівських вівчарок, розстрільні черги есесівських зондеркоманд і емгебешних опергруп, вологі від сліз сходи церков, гарячі молитви матерів і сестер за тих, хто пішов до лісу, щоб не повернутись, нічні допити в смершівських підземеллях, липкі від страху покази цивільних свідків, вироки військових трибуналів і ридання столипінських вагонів. І ще комусь не вистачило останнього набою в магазині. Чи гранати.

Лиця, які випромінюють світло, осяюють тротуари і наповнюють сни. Наші герої і переможці.

Війна триває. Наші ж нічого не підписували.
***

Для наших усе починалося ранньою прозорою весною 1939 року, коли галицькі добровольці-націоналісти перейшли засніжені карпатські перевали, аби захистити Закарпаття від угорських фашистів, і не закінчилося навіть тоді, коли останній ешелон з полоненими стрільцями УПА прибув до Воркути. Не потрібно лякати нас гітлерами, гіммлерами, борманами, ріббентропами, розенбергами, айхманами, гудеріанами і манштейнами, тому що наші дивились на них точнісінько так само, як на сталінів, молотових, кагановичів, берій, абакумових, малєнкових, жукових, конєвих і ватутіних.

Як на гівно.

Нас взагалі не потрібно лякати. Онукам і правнукам тих, хто колов багнетами мадярів під Хустом, чистив волинські ліси від банд “Армії крайової”, ганяв есесівських карателів фон дем Бах-Залевського Поліссям, палив танки Конєва під Бродами, відстрілювався з львівських трамваїв від кіллерів Судоплатова, зимував у бункерах на Чорногорському хребті, різав “злодіїв у законі” в таборах ГУЛАГу, не потрібно розповідати байки дідуся Крилова.

Юрій Михальчишин