Этот странный человек — не обычный фрик из подворотни. Это глава Конституционного суда Шевчук

0
86

Станислав Речинский

Этот странный человек — не обычный фрик из подворотни. Это глава Конституционного суда Шевчук.

********
Скоро виповнюється рік черговій перемозі демократії в неньці Україні. Конституційний суд України очолив Станіслав Шевчук (найближче його оточення іменує його Стасіком). Сам Шевчук оцінює цю вікопомну подію в фейсбуці як появу нового суду. Новий голова – новий суд. І крапка. Ні більше – ні менше.

СТАСІК

Новизна суду і справді проявилась, однак не в плані прийняття якісно нових рішень, чи новій організації роботи суду, чи врешті-решт його самостійності. Ні. Візити Шевчука на Банкову, його постійні незрозумілі зустрічі з політиками, якщо і ставлять питання про новизну, то лише в плані порушення вимог Закону “Про Конституційний Суду України” в контексті відповідальності за політичну діяльність.

Новизна ж суду проявилась гіперактивністю Шевчука у інформаційній сфері – Фейсбук переповнений коментарями Шевчука всього – від гумусу до томосу, бачачи в усьому свою особисту заслугу. Засоби масової інформації рясніють розповідями про те, як лише завдяки йому верховенство права борознить простори суду, який він любитель чи то європейських цінностей, чи то євроцінностей, як він особисто налагодив прийняття потрібних рішень (щоправда невідомо кому потрібних – Україні, йому, чи цінним замовникам). Усі досягнення КСУ (хоча реально хвалитися особливо нічим, якщо слідувати доповіді “Підбиваємо підсумки: перші кроки оновленого Конституційного Суду України”) його очільником бурхливо подаються через ототожнення суду і голови, а також стверджується, що суд функціонує завдяки саме Шевчуку. Таким чином піар став обличчям нового суду. Неважливо бути – важливо уславитися.

Шевчук завжди любив вихвалятися тим що він “суддя Майдану”. Щоправда на Майдані був інший Шевчук – Дєніс, якого багато хто з євромайданівців звинувачує у роботі на тодішню владу і спрямуванні народного протесту у потрібне їй русло. Стасік в цей час розповідав від імені ОБСЄ чергові байки про необхідність громадської злагоди та миру. Однак після обрання головою КСУ перестав згадувати Майдан адже вочевидь, істину мету цієї “консерви” досягнуто, а тому Майдан можна викинути як непотріб.

Та й які підстави вважати Шевчука “суддею Майдану”? Тільки тому, що Верховна рада призначила його суддею КСУ у березні 2014 р. відразу після закінчення Революції гідності? Але цього замало, щоб іменуватися “суддею Майдану”, тим більше, якщо врахувати те, хто саме ініціював призначення Шевчука до КСУ. А призначений він був за квотою депутатської групи “Економічний розвиток”, яка утворилася у парламенті за два тижня до цього (24 лютого 2014 р.) із колишніх членів фракції “Партії регіонів”. Очолювали цю групу колишні регіонали Кінах і Хомутиннік, а до її складу входили, зокрема, такі видні регіонали як Васадзе, Клімов, Крук, Кузьмук, Буряк, Єдін, Демішкан, Онищенко, Пресман, Стоян, Сухий, Табачник, Труханов. Якщо з їхньої подачі Шевчук став суддею КСУ, то чи може він як протеже вказаних політиків гордо іменувати себе “суддею Майдану”?

При цьому у парламентських колах говорили, що до призначення Шевчука до КСУ “приклали руку” його брат Дєніс та російські гроші, які завжди його супроводжували з часів обслуговування Дєнісом колишнього прем’єр-міністра та посла РФ в Україні Чєрномирдіна, та який мав серйозні зв’язки у газовому бізнесі.

Шевчук де тільки може хвалиться своїм демократичним обранням на посаду голови КСУ і подає це так, нібито він погодився обійняти цю посаду на прохання своїх колег, щоб “спасти” суд і зробити його європейським. Однак правда в тому, що він мало не маніакально прагнув обійняти цю посаду. Майже рік він оббивав пороги владних кабінетів, суддів, випрошуючи цю синекуру. Дуже активно у цьому напрямку працював Дєніс, замикаючи на собі бізнесову складову. Для цього процесу були залучені міжнародні організації і навіть глави іноземних держав. Так, брати Шевчуки спільними зусиллями вийшли на президента однієї з європейських країн, який неодноразово говорив з цього приводу з президентом України Порошенком. Шевчук “бігав” на оглядини в адміністрацію президента, зустрічався з оточенням президента аби “прорватися” на омріяну посаду.

А після обрання – “розвів і кинув” усіх скопом і кожного окремо. Згодом стало зрозуміло – чому. Бо проявилося, що означає “новий суд” Стасіка. Побачили його “компетентну команду”, в порівнянні з якою “молода команда” Черновецького – малі діти.

Перефразована народна мудрість звучить так: “Скажи, хто твоя команда, і я скажу – хто ти”. Інша сентенція цього ж плану – короля грає свита. І якщо поставити це питання голові КСУ Шевчуку, то відповідь на нього виявиться однозначною і чіткою.

Ось це фото, яке Шевчук виставив на своїй сторінці у Фейсбук 28 вересня минулого року з надписом “Без коментарів:)”.

Рулав Оддр – це рідний брат Шевчука. Щоправда якби не Майдан залишався б він Шевчуком Дєнісом – широко відомим у вузьких колах торгівців газом і не тільки газом.

Цікаве видовище для спостережливого глядача. Стасік у супроводі (за висловом його брата) козлів, які чи то заздрісно вдивляються на його “цепуру голдову”, чи то намагаються зручно пристроїтись ззаду.

Справа навіть не в тому, що в даному випадку ми маємо зі специфічним блатним гумором братів-Шевчуків. Судячи з усього, Дєніс як і інші компліментарні дописувачі з КСУ, вважають, що вони є головними у суді, оскільки мають “свого” голову. А голова, у їх розумінні, – це і є суд. Решта ж суддів – то засіб, інструмент для “обслуговування” інтересів голови. Цікаво, як на такий відверто ганебний тролінг зреагували судді? Виявили вірність альфа-козлу і покірно промовчали? Хоча мали б все ж таки щось йому мекнули, адже членів цього органу до статусу обслуговуючого персоналу голови суду ще ніхто не “опускав”. Навіть той, кому “козлы жить мешали”.

Справа не в тому, що поки КСУ працює в Україні, Шевчук стібеться з усього світу в Марокко, де у безкінечному закордонному вояжі чи то набирався важливого для України досвіду побудови африканської демократії, чи то рекламував з ексгібіціоністичною наполегливістю специфічний відпочинок з козлами.

Промовисті коментарі членів команди, які, напевно, хотіли вказати на правильне розуміння зображеного на фото та задати відповідний тон його обговоренню. Rulav Oddr, назвав фото так: “Председатель и козлы…“. Зауважте – не “Шевчук и козлы…”, не “Брат и козлы…”, а саме “Председатель и козлы…”. Спеціально акцентовано увагу на високому державному статусі Шевчука, що в такому аспекті має вказувати на те, хто уособлений у зафіксованих на фото козлах. А Oleg Synyansky (таке ім’я та прізвище має радник голови КСУ Олег Синянський) посилив розуміння зображеного на фото, прокоментувавши його так: “А що тут коментувати. Голова і …члени органу“).

Швидше за все, оприлюднення вказаного фото з відповідними текстовим супроводженням було елементом тонкої командної гри, у якій кожен виконав свою роль. Хибно було б думати, що козли так непродумано “вилізли на люди”, попередньо не узгодивши свої дії зі своїм лідером.

ДЄНІС

Головним у команді, її стрижнем і мозковим центром безперечно є Дєніс Шевчук (після Революції гідності, не виключено, що зважаючи на його роль у ній, змінив прізвище та ім’я на Рулав Оддр). На Дєнісові (так його називають у команді) лежать вироблення стратегії діяльності команди, розподіл ролей, підбір кадрів, ділові зустрічі, “терки” щодо “навколо-конституційних” питань і т.п. Попри те, що Дєніс є молодшим братом, у братському тандемі він однозначно відіграє роль батька-наставника завдяки специфічній бізнесовій хватці, зв’язкам, фінансовим можливостям. Він – погонич усієї цієї групи.

Дєніс Шевчук – вельми цікавий персонаж, з мутною історією. Глибоко інтегрований у газовий бізнес – був начальником управління ДП “Газ України”, керівником ТОВ “Агропромислова компанія “Київська Русь”, директором “Gasco Group”.

Питання бізнес-інтересів Дєніса Шевчука (Рулава Оддра) вже стало приводом для ряду журналістських розслідувань. З повідомлень ЗМІ, зокрема, відомо, що Генпрокуратурою проводиться досудове розслідування за підозрою менеджменту держпідприємства “Укрхімтрансаміак” в розтраті 10 млн грн у 2016 р. та доведенні його до банкрутства в інтересах російської компанії “Тольяттіазот”. Причому, за даними слідства, у використанні коштів пряму участь брало ТОВ “Українська морська транспортна компанія”, що належить Оддру. Слідством встановлено, що між ДП “Укрхімтрансаміак” та ТОВ “Українська морська транспортна компанія” укладений договір про надання допоміжних послуг під час перевалки та транспортування рідкого аміаку, на підставі якого суб’єкту господарювання систематично перераховуються грошові кошти. Хоча фактично всі роботи по перевалці та транспортуванню рідкого аміаку здійснювалися співробітниками ПАТ “Одеський припортовий завод”, а вищезазначені кошти в розмірі близько 10 млн грн виводились з обігу ДП “Укрхімтрансаміак” та перераховувалися на розрахункові рахунки ТОВ “Українська морська транспортна компанія”. Владними і бізнесовими коридорами гуляє інформація, що з приводу цієї справи старший брат постійно навідується до генпрокурора.

Крім того, за даними відділу корпорацій Державного департаменту штату Флорида Рулав Оддр є керівником компанії “GLOBAL AGRIHUB CORP” з реєстраційним номером P16000034532, що зареєстрована в США за адресою: 18851 NE 29TH AVENUE SUITE 700 AVENTURA, FL 33132. Цікаво, що 17 травня 2018 р. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України видало наказ № 678, згідно з яким за проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, на підставі подань Служби безпеки України (вих. від 11.05.2018 № 8/1/2-5980ДСК, вх. від 14.05.2018 № 05/1170ДСК) у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосувати спеціальну санкцію – тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України – до іноземних суб’єктів господарської діяльності, зазначених у додатку до цього наказу. У вказаному додатку під № 7 міститься запис про компанію “GLOBAL AGRIHUB CORP”, назва, реєстраційний номер та місце розташування якої повністю збігаються з реєстраційними даними однойменної компанії, керівником якої є Рулав Оддр. Однак згодом вказане міністерство своїм наказом від 19 вересня 2018 року № 1311 зупинило дію наказу від 17 травня 2018 року № 678 у частині застосування спеціальної санкції – тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності України – до, зокрема, компанії “GLOBAL AGRIHUB CORP”.

Достеменно невідомо, що стало причиною термінового введення, а через незначний період часу зупинення дії спеціальної санкції відносно компанії “GLOBAL AGRIHUB CORP”. Можливо це якось пов’язано з візитами старшого із Шевчуків до президента і прем’єр-міністра, хоча, без сумніву, він стверджуватиме, що зустрічався з ними виключно з проблем діяльності КСУ (і йому складно буде не повірити).

Специфічною, якщо не сказати провокативною, є участь Дєніса у подіях Майдану. Сам він називав себе одним з його організаторів. Натомість його вважають тим, хто “злив” Податковий майдан і намагався здати Євромайдан. Так, Єгор Соболєв та Вікторія Сюмар називали Шевчука “підсадною качкою” Андрія Клюєва та Віктора Медведчука. Народний депутат Тетяна Чорновол назвала Дениса Шевчука як одного з тих, хто “реалізовував сценарій Сергія Льовочкіна з ослаблення протесту та розколу протестувальників”.

Вельми специфічною є політична діяльність брата голови КСУ. Як лідер партії “Русь” Дєніс Шевчук називав очолювану ним партію “единственной русской политической силой в Украине”, “штурмовым отрядом русского движения на Украине” і заявляв, що “для нас Украина – прошлое”, “мы хотим восстановить целосность Русского мира, Русской цивилизации, русской культуры”. Головною метою партії “Русь” він вважав “построение нового государства с названием “Русь”, моя же личная цель – возглавить это новое государство” (наразі своїм завданням він вже бачить зробити президентом України свого старшого брата, про що любить всім говорити). Лідер партії “Русь” також стверджував, що ідеологія євроінтеграції України – “это вообще не идеология, а сплошной обман”, “поэтому ни о каком движении в Европейский Союз не может быть и речи”.

Це вже останнім часом у програмі партії “Русь” з’явилась підтримка Угоди про асоціацію України та ЄС; подальший розвиток відносин з Європейським Союзом. Це схоже на чергове підлаштування (на кшталт перевертнів) під ситуацію для того, щоб не підставляти старшого брата, який так любить декларувати свою відданість європейським цінностям. Щоправда тут вони переходять у євроцінності – і в євро, і в цінностях. Тим більше, що Дєніс (вибачте, – Рулав) полюбляє жити не в Росії, а в США.

З моменту обрання Шевчука-старшого головою КСУ Шевчук (Оддр)-молодший “перехрестився” з газовиків в конституціоналісти і став надзвичайно прискіпливо перейматися проблемами конституційної юрисдикції. Тому усі серйозні особи, зацікавлені у вирішенні важливих питань у цій сфері, торують шлях саме до нього. Бо знають, що він обов’язково уважно вислухає і допоможе вирішити питання “як потрібно”. Тим більше, що за розподілом обов’язків кожен з братів відповідає за свою сферу у їхній спільній діяльності.

Наразі, ця діяльність вийшла на міжнародну арену, де голова КСУ виявляє небачену активність (ті, хто слідкує за сайтом КСУ і сторінкою Шевчука у фейсбуці, диву даються – коли ж він буває в Україні і на роботі). Старший брат регулярно знайомить молодшого зі своїми зарубіжними колегами – головами КС інших країн. Відомо, що нещодавно молодшому брату була організована зустріч з головою КС однієї з прибалтійських країн (на цій зустрічі був також один із найдовіреніших радників голови КСУ). Предметом розмови була чисто конституційно-правова тема – особливості функціонування прибалтійських банків. Певно, такий інтерес зумовлений потребою правильного використання результатів діяльності з вдосконалення конституційної юрисдикції в Україні.

У політичних колах циркулює інформація, що оперативні служби зафіксували переписку двох відомих нардепів стосовно солідного траншу, у якій фігурувало прізвище брата. Солідність траншу здивувала навіть Порошенка, коли йому доповіли про зафіксовану такого роду інформацію. Наразі достеменно невідомо, яка подальша доля цієї інформації: чи вона реалізується у встановленому законом порядку, чи буде використана для встановлення “конструктивних” взаємовідносин з тандемом братів.

Після обіймання Шевчуком посади судді КСУ брати стали настільки близькими по-сімейному, що Стасік навіть почав вказувати у своїх деклараціях Дєніса (Оддра) як члена своєї сім’ї. Однак нещодавно на вузькій командній нараді прийнято рішення про публічне віддалення братів один від одного – у декларації Стасіка за 2018 рік Рулава Оддра вже не буде. Це спрямовано на те, щоб припинити розмови про домінування молодшого брата і його вплив на діяльність старшого, а також усунути один із потенційних ризиків, який вони побачили у такому формальному об’єднанні, з огляду на те, навіщо він з’явився у цих деклараціях. І тут теж нічого окрім бізнесу та ласої власності в Пуща-Водиці.

Зараз молодший брат активно переймається забезпеченням охорони брата старшого. Ставши головою КСУ, Стасік піарнувся заявою про те, що відмовляється від державної охорони. Але піар закінчився і наразі молодший брат “підганяє” під старшого свою охорону і водія. Вже почалося їх оформлення на роботи в Управління державної охорони (цікаво – як на це погодився Гелетей), а тому найближчим часом треба очікувати появи в КСУ озброєної особистої (в сенсі – своєї) охорони. Видно, вже є що з напрацьованого охороняти і захищати.

ОЛЄЖКА

Олег Синянський (у команді його називають – Олежка) був першим – “зайшов” до КСУ відразу після обрання Шевчука головою.

У свій час Синянський – постать скандально відома. Вершина його кар’єри припадає на 2003-2004 рр., коли він з незначної загалом цивільної посади в адміністрації президента Кучми став спочатку начальником Головного управління розвідки СБУ, а потім – головою новоствореної Служби зовнішньої розвідки. Такий кар’єрний злет молодого СБУшника пов’язували з протекцією В.Медведчука.

А скандально відомим цей новоспечений керівник спецслужби став після того, як генерал-розвідник В.Кравченко публічно звинуватив його у протиправній діяльності – в організації незаконного стеження за опозиційними українськими політиками та урядовцями за кордоном. Крім того, генерал Кравченко стверджував, що Синянський керував операцією з викрадення лікарняної картки В.Ющенка з віденської лікарні, де той проходив лікування після отруєння.

Після зміни влади у 2005 р. Синянський різко зник з публічної сфери, пішов у бізнес і “сплив” лише після посадового вивищення Шевчука, ставши його найближчим радником. Тоді ж народний депутат В.Купрій звернувся до голови КСУ С.Шевчука із депутатським зверненням, у якому виклав загальновідомі факти з попередньої діяльності Синянського і поставив йому запитання щодо того, з яких питань може компетентно радити голові КСУ особа з такою репутацією, предметом професійної діяльності якої були лише специфічно-провокативна оперативна діяльність і бізнес.

Незважаючи на його чисто ритуальну посаду, поява Олєжки в КСУ кардинально змінила його управлінську діяльність. Там відразу відчули “хто в хаті хазяїн”. З подачі голови КСУ новий радник відразу “переключив” на себе важелі управління, став давати доручення, ставити завдання та вимагати їх виконання, організовувати зустрічі, проводити перевірки і т.д. і т.п. Він глибоко “занурився” у механізм надходження до КСУ справ та їх розподілу – видно для команди це питання було одним з ключових. До кабінету голови КСУ заходить, “відкриваючи двері ногою”, і живе там постійно. Все радить та консультує, консультує та радить. І ці поради та консультації є, напевно, настільки серйозними, що для спілкування голови і радника було облаштовано окреме місце для “тертя питань” – поза апартаментами голови аж під дахом приміщення КСУ. Увійшов у роль “господаря” настільки, що вже майже відкрито почав брати на себе повноваження голови КСУ і виступати від його імені та імені суду.

Але, видно, навіть при такій самовіддачі фізично не міг справлятися із усіма завданнями, а тому голова КСУ почав залучати до командної роботи все нових і нових членів – з доволі своєрідною репутацією, освітою та професійним досвідом. Та й Олєжка набув доволі серйозної одіозності всередині КСУ, через що Стасік мусив перевести його в ранг “радників поза штатом” і на певний час відвести у тінь. Але жодним чином не виводити зі справи.

ВАДІК

Весною 2018 р. команда прийняла рішення істотно підсилити вплив Шевчука у КСУ і “завести” туди близьку до молодшого брата людину – Гончаренка Вадима Вікторовича (у команді його називають Вадіком з геології). Планували зробити це до літньої відпустки, але з реалізацію почали восени (“ОРД” детально писало про цю комбінацію в статті “В Конституционном суде может появиться свой Злочевский”).

Як і брати Шевчуки Гончаренко родом з Харкова. Він тривалий час займався бізнесом, у т.ч. спільно з молодшим Шевчуком – Дєнісом. У 2007 р. з приватної газової сфери перейшов до державного сектору, пов’язаного з надрами – став працювати в Державній службі геології та надр України. З 2011 р. – на посаді начальника управління геологічного контролю за проведенням робіт з геологічного вивчення та використання надр. За юридичною спеціальністю не працював, а юридичну освіту отримав лише два роки тому та й то заочно. Очевидно, що і в цьому випадку ключовим критерієм кадрового наповнення КСУ була спільна бізнесова діяльність та дружба з молодшим братом.

У середині вересня 2018 р. голова КСУ Шевчук офіційно ініціював призначення Гончаренка на посаду заступника керівника секретаріату КСУ – керівника управління комунікацій КСУ та міжнародного співробітництва. На цій посаді, яка була зовсім не за профілем його передньої діяльності, Вадік мав трохи “обтертися”, щоб у найближчій перспективі очолити секретаріат.

Голову КСУ Шевчука анітрохи не бентежили ні сумнівна професійна відповідність кандидата на керівну посаду в КСУ, ні те, що його кадрова пропозиція не ґрунтується на законі. Адже за законом пропоноване ним призначення могло відбутися лише у разі, коли претендент на посаду обіймає в іншому державному органі рівнозначну за категорією посаду. У даному випадку посада, яку обіймав Гончаренко у Держгеології була нижчою від тієї, на яку він претендував в КСУ. А тому він міг “зайти” в КСУ на вказану посаду лише за результатами конкурсу. Ціль виправдовує засоби!

Зрозуміло, що з огляду на це КСУ не міг задовольнити вказану кадрову ініціативу навіть враховуючи те, що вона виходила від самого голови. Крім того, у багатьох виникало питання: заради чого Вадік покидає таку хлібну посаду у Держгеології і переходить в КСУ на нічим не привабливу посаду. А тому йому не вдалося різко змінити профіль своєї діяльності. Але сам факт такої спроби яскраво характеризує як претендента на керівну посаду в КСУ, так і очільника КСУ, який його на неї просував.

Наскільки відомо, команда не відмовилася від свого прагнення “завести” до КСУ геолога-юриста і очікує сприятливого моменту – утворення патронатної служби голови КСУ.

КАТЕРИНА

“Агент Катерина” – так нового радника голови КСУ Катерину Чередник “охрестили” у КСУ відразу, як вона там з’явилась. Можливо, так її називають просто через збіг імені з відомим “агентом Катериною”. А, можливо, тому, що вона працює в тандемі з іншим радником голови КСУ – Синянським, який у свій час був спеціалістом з агентурної роботи.

Складно зрозуміти, за якими критеріями Шевчук добирав собі нового радника. Адже Чередник ніколи не працювала у сфері права і не має навіть юридичної освіти. Тож, мабуть, їй складно збагнути, що таке конституційне провадження і як воно повинне здійснюватися.

Відомо, що Чередник починала свою діяльність на освітянській ниві –бібліотекаром та вчителем початкових класів на Житомирщині. Столичний її період бере відлік з 2008 р. – саме тоді за інформацією сайту “Посіпаки” вона стала помічником (на платній основі) народного депутата В.Харліма (фракція “Партії регіонів). І забезпечувала його діяльність аж до 2012 р.

А у 2012 р. відразу посіла посаду заступника директора Департаменту організаційного забезпечення діяльності міністра аграрної політики і продовольства України. Тоді міністром був М.Присяжнюк, до речі, також виходець з Житомирщини. І невідомо скільки перебувала б “Агент Катерина” на цій високій посаді і не виключено піднімалася б кар’єрними щаблями, якби не ота Революція гідності, яка заставила Присяжнюка спішно залишати не лише міністерство, але й Україну (наразі ГПУ обвинувачує його у вчиненні низки тяжких корисливих та посадових злочинів і він перебуває у розшуку).

Слідом за шефом наприкінці лютого 2014 р. полишити міністерство спішно довелось і “Агенту Катерині”. Хоча після цього вона, як то кажуть, не пропала і оперативненько захистила кандидатську дисертацію на тему “Внесок професора Н.М.Шевченка (1909-1995) у становлення наукових засад сільськогосподарського використання болотних ґрунтів гумідної зони України”. КСУ, звичайно, не болото, але перетворити в болото можливо будь-що.

Останнім місцем її роботи називають інститут садівництва (не плутати з судівництвом!) Національної академії аграрних наук.

Попри відсутність фахової освіти і досвіду роботи у сфері права “Агент Катерина” “увійшла” в КСУ сміливо і впевнено. Відчувається, що вона має підтримку і довіру з боку лідерів команди. Відразу почала встановлювати свої порядки: документи – через неї, доповіді – спочатку їй, про відвідувачів голови – вона має бути поінформована, робота апарату – повністю перебудована, графік шефа – визначає радник. І якщо її колега по цеху Синянський для досягнення поставлених цілей почасти діє грубувато і необтесано (з втручанням у діяльність апарату та перетягуванням на себе повноважень), то “Агент Катерина” – по жіночому витончено, але наполегливо і до потрібного результату. Відчувається школа, що набута у міністра в бігах Присяжнюка, дасть свої результати і в КСУ. У КСУ зразу ж почали проявлятися її риси, які відзначають її колишні колеги з Мінагрополітики, – виняткова нахрапистість і унікальна маніпулятивність.

За інформацією від осіб, наближених до команди (але яких команда відтіснила від керівного “тіла”), “Агенту Катерині” до кінця 2018 р. була обіцяна посада керівника патронатної служби голови КСУ. Але не склалося, як гадалося, і ця посада поки що залишається її мрією.

Головне завдання, яке стоїть перед “Агентом Катериною” і яке вона не приховує, – це формування позитивного суспільного іміджу Шевчука. Річ у тім, що команда розглядає свого лідера як перспективного державного діяча і політика. Якщо наразі він займає четверту посаду в державі (за його визначенням та глибокою переконаністю), то у перспективі – лише більші висоти. Кажуть, що після того, як Стасіку вдалося нарешті “осідлати” нинішню посаду, команда всерйоз взяла курс на президентський олімп. Не хоче вже любитель євроцінностей бути “столбовою дворянкою”, хоче бути “владичицею морскою”. В оригіналі все закінчилось, як відомо, розбитим коритом.

Почалась відповідна робота. Новоспечений голова КСУ не злазив з телеекранів, шпальт газет та інтернет-видань – інтерв’ю роздавалися наліво і направо. Для “засвітки” використовувались будь-які приводи, у т.ч. штучно створювані – прийняті судом рішення, участь у конференціях, закордонні поїздки тощо. З ініціативи Шевчука (він розіслав запрошення) та під патронатом Синянського відбулися його зустрічі з головами парламентських фракцій, що привело в шок суддів КСУ і тих же лідерів фракцій, які не могли второпати мети цих зустрічей. Потім пішли зустрічі з послами інших держав, керівниками міжнародних організацій, лідерами громадських організацій, журналістами, студентами… Апофеозом цієї мишачої метушні став підйом прапору США над установою, “вищу за яку тільки Бог” – КСУ. Шевчук остаточно ще не визначився, в який суд його делегував народ України, та в кого випрошувати чергову посаду (хоча на політичний продаж вже виставлено ряд справ – президент неприємно здивується, що його конкурентам на виборах намагається “втюхати” головний, господи прости, конституціоналіст). Піар замінив всю діяльність очільника КСУ. Але чи то належно розкрутити потенційного кандидата не вдалось, чи достатніх фінансів не змогли підтягнути, але ці президентські вибори вирішили пропустити… Тайм-аут взято до парламентських виборів.

У будь-якому разі “Агента Катерину” чекає велика і перспективна робота – виліплення з тієї субстанції що є, позитивного іміджу голови КСУ.

ПАН МИХАСЬ

Великі сподівання команда покладає на ще одного радника – поки ще публічно не засвіченого, але вже активно діючого в тіні. Це – Михайло Чужмир (для команди він просто знахідка, а тому вони поважно називають його пан Михась).

Його цінність для команди полягає у тому, що він є найстаршим у ній, пройшов специфічний у всіх сенсах політичний шлях, має великий досвід апаратної роботи, займав високі державні посади. Правда, у нього м’яко кажучи “підмочена” репутація та й політична спрямованість не зовсім збігається з постійно декларованим Стасіком проєвропейським напрямком. Єдине в чому збігаються їхні погляди це євроцінності. Особливо в їх кількості. Чим більше тим краще. Щоправда курс останнім часом падає. Та й пан Михась ніколи не працював у сфері права. Але, як бачимо по інших членах команди, це для Шевчука більше плюс, ніж мінус. Головне, що свій – світоглядно, ідеологічно, сутнісно. Головне, як переконались правоохоронці, цінує євроцінності.

Чужмир ніколи публічно не світився, залишаючись в тіні своїх патронів (у переважній більшості – одного). Однак несподівано став широко і до того ж скандально відомим. Трапилось це на початку весни 2013 року, коли низка українських ЗМІ повідомили про те, що на хабарі погорів заступник міністра аграрної політики та продовольства України Чужмир М.А., який вважався “правовою рукою” керівника цього міністерства Миколи Присяжнюка. “ОРД” тоді розмістило докладну статтю по цій ситуації під назвою “Скандал в благородном семействе. Собиратель “откатов” для кума Януковича попался на огромной взятке”.

Сам же Чужмир тоді спростував факт його затримання за хабарництво, вказавши на одну суттєву, на його погляд, деталь, яка нібито свідчила про неправдивість інформації про його затримання, – ЗМІ писали, що його кабінет (у якому відбувалося затримання) знаходиться на 5 поверсі приміщення міністерства, а насправді його робочий кабінет знаходиться на 7 поверсі. Натомість “Дзеркало тижня”, яке першим повідало суспільству про вказаний інцидент з Чужмирем, та інші ЗМІ наголошували на тому, що, по-перше, факт хабарництва зафіксовано (про що свідчить підписка про невиїзд), по-друге, президент Янукович уже прийняв рішення про звільнення Чужмира і йому внесене відповідне подання.

Невдовзі після цього президент Янукович справді звільнив Чужмира із займаної посади, не вказавши в указі причину звільнення. ЗМІ тоді писали про те, що міністру Присяжнюку вартувало величезних зусиль умовити президента “не рухати” справу по факту отримання Чужмиром хабаря, однак так і не зміг зберегти його на посаді.

На посаді заступника міністра Чужмиру вдалося протриматись усього півроку, до цього два роки він обіймав посаду директора Департаменту організаційного забезпечення діяльності (патронатної служби) міністра аграрної політики та продовольства України. Перед цим він був радником цього міністра (Присяжнюка), а у 2007-2008 рр. працював радником міністра охорони навколишнього середовища Василя “Біти” Джарти. Коли Присяжнюк був народним депутатом (фракція “Партії регіонів”, 5 і 6 скликання ВР), Чужмир значився у нього помічником, а у 7 скликанні ВР був помічником регіонала В.Пехова. Крім того, у 2007 р. Чужмир балотувався до парламенту за списками “Партії регіонів”, а також був депутатом Житомирської міської ради від цієї політичної сили. Очолював Благодійний фонд “Миколи Присяжнюка”.

Чужмир фігурує у справі свого “патрона” Присяжнюка, якого ГПУ обвинувачує у вчиненні низки корисливих та економічних злочинів. Відомо, що у 2017 р. Печерський районний суд м. Києва на клопотання слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями (очолюваного С.Горбатюком), надавав слідчим дозвіл на доступ (з отриманням належним чином завірених копій) до особових справ Присяжнюка і Чужмира.

Наразі Чужмир активно підпрацьовує в КСУ. Поки неофіційно залучений безпосередньо допомагати радниці голови КСУ “Агенту Катерині”, яка у Міністерстві аграрної політики працювала під його керівним началом. Разом зі своєю колишньою підлеглою Чужмир активно вникає у проблеми КСУ, спілкується з керівниками підрозділів та іншими працівниками апарату КСУ, дає цінні поради. Особливо він цікавиться фінансовою сферою діяльності цього органу – ймовірно, виходячи з його фаху вона є йому найближчою з усього того, що відбувається в КСУ (у 2012 р. Чужмир захистив кандидатську дисертацію на тему “Розвиток та економічне відтворення виробничих ресурсів сільськогосподарських підприємств”).

Пан Михась спочатку розглядається на посаді заступника керівника патронатної служби голови КСУ – цю посаду Шевчук уже прописав у відповідному проекті рішення очолюваного ним органу і сподівається, що члени цього органу його підтримають. Для “компетентної команди” було б класно, якби Чужмир очолив весь апарат КСУ (як колись у міністерстві аграрної політики при Присяжнюку). Таке призначення нарешті дозволило б їй “замкнути” на собі всі важелі управління КСУ і на повну запустити конвеєр по випуску потрібних рішень. А, отже, й забезпечити досягнення усіх цілей, які вона перед собою поставила. Особливо в частині акумулювання євроцінностей.

Замість епілогу

Виникає закономірне запитання: формування Шевчуком ТАКОЇ команди, яка скоріше нагадує ОЗУ – спеціальна кадрова селекція? І на виконання яких завдань спрямована така селекція? Адже підбір таких кадрів вочевидь є далеким від основного предмету діяльності КСУ і завдань, які перед ним визначено законом.

Національною особливістю КСУ є те, що усі його голови (Шевчук – не виняток) були зорієнтовані на президента. Але ще ніколи настільки реальною не була загроза запровадження зовнішнього управління КСУ та його комерціалізації.

Наразі головним завданням для “компетентної команди” є повномасштабна легалізація у КСУ. Тому, що ті фрагментарні кадрові вкраплення, яких вдалося досягти, не дозволяють повною мірою реалізовувати задумане. Потрібні збільшення кадрової присутності і розширення можливостей (повноважень). Зробити це команді за існуючого порядку вступу на державну службу в апарат КСУ практично неможливо, бо треба проходити конкурс.

Але команда придумала спосіб, як завести до КСУ усіх потрібних людей, обійшовши існуючий порядок, – через патронатну службу голови КСУ. Адже призначення на патронатні посади не потребує ні наявності фахової освіти і досвіду роботи у юридичній сфері, на проходження конкурсу, ні перевірки рівня компетентності, ні спецперевірки, ні декларування статків. Заводь – кого хочеш (що Шевчук частково вже зробив)!

Проблема лише у тому, що закон не передбачає створення патронатної служби голови КСУ – закон говорить, що його діяльність забезпечує секретаріат КСУ. Але що закон, коли треба! І євроцінності є. І Шевчук починає діяти – йому готують відповідні проекти актів, які він має “пропхнути” через рішення КСУ. Він досить довго готувався до цього, “обробляв” суддів, чекав сприятливої ситуації і нарешті перед самим Новим роком насмілився “йти на штурм”. Але спроба виявилася невдалою – з першого разу вочевидь незаконне рішення “проштовхнути” не вдалося. За що лідер команди отримав серйозний “втик” від Дєніса і Олєжки, завіривши їх, що зробить це відразу після повернення з новорічних канікул.

Якщо це станеться, то діяльність КСУ кардинально зміниться. Йому доведеться функціонувати в абсолютно нових умовах – за зовнішньо-паралельного управління і привласнення повноважень особами, діяльність яких вказує на ознаки ОЗУ. І якщо зараз КСУ у зв’язку з особливостями діяльності голови “лихоманить” періодично та епізодично, то тоді його вже точно почнуть “козлити” по-повному.

Джерело