Puer

Україна не припиняє документувати воєнні злочини, які росіяни коять проти українців. Серед них – сексуальні злочини. УНІАН дізнавався, що робить держава для захисту постраждалих, притягнення винних до відповідальності, та як аналогічна проблема була розв’язана в Косово.

Сексуальне насильство належить до воєнних злочинів і завжди супроводжує війну. Це – ще один вид зброї, який агресори застосовують проти мирного населення. Ті, хто вижив і пережив цей страшний досвід, воліють про нього не говорити. Хтось – через сором, хтось – побоюючись осуду родини, або суспільства, хтось – з інших причин. Часто постраждалі, щоб повернутися до нормального життя й бути щасливими, потребують медичної та психологічної підтримки, реабілітації…

Встановити точну кількість жертв сексуального насильства російських окупантів в Україні наразі дуже важко. І хоча згадувати, розповідати, переживати той жах заново людям не хочеться, документування таких злочинів має велике значення, щоб притягнути винних до відповідальності, й надати психологічну допомогу постраждалим.

Лише вершина айсберга

За інформацією заступниці міністра внутрішніх справ України Катерини Павліченко, наразі правоохоронні органи зафіксували вже близько 40 тисяч воєнних злочинів, вчинених російськими окупантами. За фактами сексуальних злочинів на сьогодні розпочато 43 кримінальних провадження. При цьому, в одному з таких проваджень може бути кілька епізодів, декілька постраждалих або навіть декілька злочинів.

Правоохоронці зазначають, що виявити факти сексуальних злочинів дуже складно.

“Постраждалі не завжди готові про це говорити, розповідати, що вони пережили”, – каже Катерина Павліченко.

Виявленням та розслідуванням сексуальних злочинів щодо мирного населення на деокупованих територіях (в Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Донецькій та Херсонській областях) займаються спеціалізовані поліцейські групи. До них входять фахівці, які раніше працювали з випадками домашнього насильства, ювенальні поліцейські, слідчі, прокурори і, звісно, психологи. Як зазначила Павліченко, серед фактів, які вже зафіксовані правоохоронними органами, є і групові зґвалтування, і зґвалтування неповнолітніх. Вся інформація внесена до ЄРДР.

Як розповідає заступниця міністра, наразі найбільше фактів вчинення сексуальних злочинів встановлено на Київщині – виявлено 15 потерпілих. Аналогічні факти були виявлені і в Чернігівській області – там зараз встановлено щонайменше трьох постраждалих. В Харківській, Донецькій та Херсонській областях також відпрацьовуються звільнені від російських військових населені пункти, і виявляються постраждалі від сексуальних злочинів, вчинених окупантами.

“Ми розуміємо, що це лише вершина айсберга, і з’ясувати всю кількість таких злочинів, які були вчинені російськими окупантами, буде досить складно. Постраждалі далеко не завжди готові повідомляти про це”, – сказала представниця міністерства.

За її словами, навіть у мирний час про факти сексуального насильства повідомляли близько 30% постраждалих, а в умовах війни цей відсоток ще менший.

Проте у детальному письмовому звіті Генеральній Асамблеї ООН про воєнні злочини російської армії, скоєні наприкінці лютого та в березні в Україні, який оприлюднила Незалежна міжнародна комісія ООН, йдеться про порушення прав людини, зґвалтування та незаконне позбавлення волі й утримання в нелюдських умовах українських громадян.