Puer

Експерт по Україні Філіп Карбер не здивований, що ЗСУ виявляють ініціативу на полі бою. Раніше він передбачив, що Україна доблесно боротиметься і завдасть росіянам важких втрат. Тепер Карбер каже, що українські війська високо мотивовані та ведуть «народну війну» на фронті. За останні вісім років він побував на передовій на Донбасі 36 разів. За своє життя провів на полях битв загалом 182 дні. Тепер він є головою інституту політики Potomac Foundation.

Видання 1945 року називає доктора Карбера міжнародно визнаним авторитетом у галузі оборони та національної безпеки. Він готував дослідження та рекомендації щодо оборонної стратегії для найвищих ешелонів уряду США та консультував багато урядів країн НАТО.

НВ публікує витяги з інтерв’ю цього експерта.

13-та доба війни з РФ — хроніка. США заборонили імпорт нафти та газу з Росії, на Харківщині розгромили групу диверсантів
— Вас дивує сила опору ЗСУ?

— Абсолютно не здивований. Чому українці так досягли успіху? Їхні командири мають восьмирічний воєнний досвід, тому вони добре розуміють російську тактику та операції, а також свої сильні та слабкі сторони. Війна також відсіяла старомодних «сидячих за столом» тилових офіцерів, що бояться виявляти ініціативу та чекають вказівок згори. Це нове покоління знає свої війська, місцевість та виявляє лідерство на фронті. Українці розробили свій варіант «командної місії». Я розмовляв зі знайомими українськими хлопцями, які очолювали бронетанкову бригаду, яка воювала з коефіцієнтом 7:1 у Чернігові; морською піхотою оточеною під Маріуполем; повітряно-десантні війська, що вступили в бій у Миколаєві з цілою дивізією; та сили ССО України, які вбивали чеченських найманців у передмісті Києва. Кожен з них вважатиметься історичним героєм цих подій.

Оскільки вони не мали великої далекобійної вогневої підтримки винищувачів або вертольотів. Вони не стали настільки залежними від цих засобів, як багато західних армій. Діючи проти противника, використовуючи велику радіоелектронну боротьбу та масований вогонь на придушення, вони на власному гіркому досвіді навчилися розсіюватися, використовувати маскування та обман.

Все населення обурене і вперше за 70 років ця нація веде народну війну на своїй території. Ця підтримка заразлива. Коли звичайні громадяни озброюються, щоб допомогти своїм озброєним людям, це створює енергійну синергію, яка рідко зустрічається в наш час.

— Наскільки їхній успіх є результатом навчання сил США та НАТО після анексії Криму?

— Вони оцінили зусилля США та знайшли в них цінність. Але, щиро кажучи, тут були обмеження. По-перше, наші інструктори були обмежені Яворівським полігоном, тому українські частини мали по черзі пересуватися туди на кілька тижнів для отримання базової піхотної підготовки. Багато наших тренерів говорили, що «ми вчимося у них більшого, ніж вони у нас» і «у них набагато більше досвіду боротьби з росіянами, ніж у нас». По-друге, через такий підхід ми навчили лише частину підрозділів. І по-третє, багато українських військових, які пройшли через Яворів у 2016−2020 роках, повернулися до цивільного життя як резервісти — тому вони не були тими, хто бився в перших боях. Британський підхід полягав у тому, щоб їхні інструктори вирушали в українські частини та тренували інструкторів. Це було набагато ефективніше. Литовці зосередилися на підготовці молодших лідерів, що також виявилося дуже ефективним.

Висновок: підготовка у США була гарною підмогою, але не вирішальною. Ми не повинні приписувати собі майстерність, самовідданість та чисту мужність, продемонстровані 90% військ ЗСУ.

— Чи можемо ми дати Україні якусь іншу зброю, яку вони могли б використати прямо зараз і яка могла б допомогти?

— На жаль, американська політика полягала в тому, щоб: не збільшувати постачання зброї та військової допомоги (крім того, що вже готувалося) до початку вторгнення. Хороша новина — це те, що за останній тиждень ми потроїли постачання летального вантажу, як і багато інших країн НАТО — тисячі одиниць протитанкової зброї та сотні переносних зенітно-ракетних комплексів. Якщо Україна виживе, вона матиме одну з найозброєніших піхотних сил у Європі.

Погана новина полягає в тому, що для доставки допомоги в країну потрібен час, а це складно, коли порти заблоковані, а аеродроми атаковані; час розміщення систем усередині країни — складно, коли комунікації перекрито, а частини дислоковані на передових позиціях чи оточенні; потрібно тренувати екіпажі з використанням нової зброї, що ускладнено перебуванням їх під вогнем.

На жаль, багато гідних підрозділів можуть зазнати серйозних втрат до того, як побачать якесь західне озброєння.

— Списані танки M1 Abrams можуть надіслати в Україну?

— На жаль, у межах поточної кампанії говорити про посилення броні або важку техніку вже пізно. Якщо Україна виживе на цьому етапі війни, розумно реалізовуватиме програму Переоснащення. Основна ідея — взяти з місць зберігання американське озброєння з надлишку резерву та передати східноєвропейським союзникам.

У нас є тисячі боєздатних танків М-1, БМП М-2, HUMVEE та сотні гаубиць М-109, що було б серйозною модернізацією для такої країни, як Польща, яка має танки Т-72 БМП, та самохідки 122 мм гармати та 152 мм гаубиці. Усі ті, хто перебуває в безпосередній близькості від України та знайомий зі своїми військами.

Є два види американської зброї, які справді змінять правила гри. По-перше, 1 тис наших надлишкових бойових машин для піхоти (Bradley M-2/3) з протитанковою системою TOW-2. Ця система показала себе дуже ефективною навіть проти Т-90. У розпал вторгнення українці зазнали величезних втрат у своїх колісних бронетранспортерах БТР та бойових машинах піхоти БМП. M-2 Bradley був би ідеальною заміною та модернізацією.

Україна перебувала у процесі створення 28 бригад територіальної оборони, які будуть укомплектовані резервістами, коли розпочалося це вторгнення. У них є жива сила, але немає мобільності чи засобів протитанкової/протиповітряної оборони. Оснащення кожної бригади нашими надмірними HUMVEES (більш відомий у модифікації як Hummer на авторинку — ред.), Деякі з яких несуть Javelin і Stinger. Ця техніка значно збільшила б їх територіальні можливості.

— Путін опинився у безвиході, і його завоювання України не буде легкою перемогою?

— Очевидно, що російське вторгнення пройшло не так гладко, як вони очікували. Початкова кампанія вразила низку українських цілей, але явно не знищила всіх зенітно-ракетних комплексів С-300 або винищувачів, таких як МіГ-29. Прориви низки окремих батальйонних тактичних груп (БТГ) не досягли своїх агресивних цілей. Російський підхід до об’єднання різних БТГ у спеціальні формування означав, що їхнє командування, вогнева підтримка та координація не були оптимізовані.

Половина зі 120 досконалих БТГ складалася з елітних військовослужбовців, принаймні повністю укомплектованих професійним персоналом. Інша половина — із призовників чи молодих короткострокових контрактників, які були ні навчені, ні психологічно підготовлені до бойових дій.

З іншого боку, на кількох великих напрямках вторгнення, де сили складалися з об’єднаного командування розміром з дивізію, успіх росіян був значнішим. Танковий удар пройшов через Чернігів у бік Києва; успішний прорив біля Конотопу 4-ї гвардійської танкової дивізії; прорив із Криму подвійними глибокими ударами із захопленням Херсона та загрозою Миколаєва із заходу, захопленням Мелітополя та виходом на оточення Маріуполя.

Загалом уповільнення темпів вторгнення та розрізнені проникнення на сьогодні мають продемонструвати Путіну, що ця кампанія не буде легкою та швидкою. З іншого боку, оскільки ключові міські райони, такі як Маріуполь, Харків та Чернігів знаходяться на межі оточення, залишається серйозний потенціал втрати східної України, яка, зрештою, може бути захоплена аж до лінії річки Дніпро.

Якщо рух із півдня продовжиться на захід, Одеса також опиниться під загрозою, і росіяни можуть досягти з’єднання з Придністров’ям.

На північний захід у Білорусі зосереджено великі наступальні сили, які ще належить застосувати. Сюди входять БТГ 5-ї, 29-ї, 35-ї далекосхідних армій, а також білоруські елітні десантно-штурмові підрозділи та підрозділи спеціального призначення. Вони становлять серйозну загрозу зрештою відрізати Україну від Заходу.

— Як далеко, на вашу думку, піде Путін задля досягнення своїх цілей?

— Основні зусилля Росії, стратегічні цілі Путіна здаються потрійними. Перша — захоплення столиці Києва та примус до зміни режиму. Ця мета явно зупинилася і може бути на межі провалу. Друга — захоплення східних областей України до рубежу Дніпра — наступ, що повільно розвивається, але який може прискоритися, якщо ключові міста будуть оточені, а оборонні позиції опиняться під загрозою охоплення на Донбаському фронті. Третя — захоплення та контроль над півднем України, включно з усією береговою лінією — район між Ростовом та Придністров’ям та на півночі, аж до Кривого Рогу та Дніпра, — що на цей момент є найбільш успішним просуванням російської армії.

Зрештою, для України ситуація залишається важкою. Що стосується росіян, то вони стикаються з перспективою продовження кампанії протягом тижнів для досягнення цих цілей зі значно більшими втратами.

Стратегічне завдання № 1. Закрити небо без допомоги НАТО. Що може зробити Україна — методи, техніка, гроші
— У Сирії, наприклад, Росія бомбила школи та лікарні та вела війну проти мирних жителів. Путін ще більше застосовує таку тактику. Як далеко він зайде, знаючи, що світ слідкує за кожним його кроком?

— Путін, здається, не звертає уваги на думку світової спільноти чи навіть довгострокові наслідки для Росії. Спочатку цю кампанію він охарактеризував як спеціальну військову операцію, спрямовану на демілітаризацію України. Кілька днів тому в його новій директиві міністру оборони Шойгу воно було змінено на військовий наступ. Тонкий нюанс полягає в тому, що рукавички спадають, і тепер це кампанія, де всі українці розглядаються як вороги.

Розвідувальна спільнота США попередила, що це означає застосування масованої вогневої могутності для знищення великих міських центрів опору незалежно від жертв серед цивільного населення. Я згоден із цією оцінкою.

— Є заклики запровадити безпольотну зону над Україною.

— Існують як військові, так і політичні перешкоди. Це здебільшого стосується Києва. На сході та півдні країни НАТО і США мають обмежену кількість літаків для цілодобової охорони безпольотної зони. У політичному плані президент Байден заявив, що війська США не повинні вступати у бій із росіянами. Над Україною без США будь-які повітряні дії НАТО неможливі.

Після України Путін піде війною на Європу — військовий експерт Валентин Бадрак
— Чи можлива безполітна зона?

— Хотів би сказати про біженців. Кілька років тому я брав участь у аналізі НАТО, який включав вторгнення Росії до східної та південної України, внаслідок чого, за оцінками, до 10 мільйонів біженців тікали на захід. У той час масштаби цього здавались неймовірними, проте лише за останні три дні швидкість втечі біженців насправді вища і вища, ніж у попередніх оцінках.

Нам потрібно усвідомити, що світ може бути свідком страждань мільйонів людей, навіть жінок, що вмирають, і дітей. Вже було зазначено, що це схоже на те, щоб спостерігати ще один Голокост і нічого не робити. Якщо ми не усвідомлюємо цю необхідність і не вчасно відреагуємо, наш головнокомандувач і репутація американського народу залишаться в історії як боягузтво.

— Якщо російська економіка впаде, а Путін виявиться припертим до стіни, чи наважиться він ударити по НАТО?

— Я вважаю, що і ми, і Путін неправильно зрозуміли роль та силу економічних санкцій. Ми припускали, що вони матимуть стримувальний ефект, і це виявилося помилкою. А Путін, схоже, вважав, що санкції будуть невеликими і незначно вплинуть на російську економіку. Це може тривати місяці. Але сукупний вплив оголошених санкцій загрожує відкинути економічний стан Росії на чверть століття тому, до середини 1990-х років.

Якщо Путін зазнає невдачі в Україні, він не зможе серйозно загрожувати НАТО вторгненням із застосуванням звичайних озброєнь. Якщо йому вдасться розгромити ЗСУ та окупувати країну за допомогою драконівського поліцейського панування, протягом року або двох НАТО може побачити російські танкові армії передового розгортання не лише в Білорусі, а й в Україні, націлені як кинджал на Польщу та Прибалтику.

— Чи захоче Путін домовитись?

— Схоже, Путін має три основні варіанти: Варіант 1. Залишитися на нинішньому шляху з методичною, тривалою війною проти України. Варіант 2. Ескалація бойових дій із застосуванням малопотужної тактичної ядерної зброї та хімічної атаки для придушення опору в містах. Варіант 3. У якийсь момент запропонувати припинити вогонь із наступними умовами; зміна режиму в Україні, що включає дружній коаліційний уряд, демілітаризацію України або, як мінімум, припинення деяких санкцій в обмін на повернення його військ на територію Росії. Тільки «він» знає, який варіант він вибере.

Джерело