Мене жорстоко каnyвали б’ючи, виводили на розcтріл… Я попросив про дві речі: розcтpіляти мене і повідомити про це дружині

Новости Общество Социальные сети

Дописую статтю про полонених.

Про нелюдський голод, про прохання розстріляти, про знищення в людині усього людського.

Про п’ять місяців в підвалі без єдиного сонячного променя. Про борг перед іншими полоненими і бажання їм допомогти, про рішення їх проблем.

Страшна і сильна розмова. Ділюся декількома фразами, які не дають мені спокою:

Коли почалися військові дії в Україні, близько трьох тисяч чоловік пройшли через полон. Півтори тисячі з них — військові. Більше тисячі — цивільні.

-«Мене жорстоко катували, б’ючи, час від часу виводили на розстріл…
Біля труби в підвалі я просидів місяць…
Я нічого і нікого не бачив, але іноді чув російську мову. Мене годували не регулярно.
Знущавшись, виводили в туалет на 15 секунд раз на день…
Спав я там же, біля труби.
Опускаючись на підлогу і вивертав одну руку так, щоб можна було лежати.

-«Через місяць я покликав командира. І попросив його про дві речі: розстріляти мене і повідомити про це дружині. Він сказав: -чекай».

-«Найбільше слідчих, так званих ополченців, тих, хто мене допитував, виводило з себе те, що я росіянин».

-«В СІЗО я провів півтора місяці. І це був для мене рай. Там можна було спати на ліжку з матрацом. На нього ніхто не зазіхав, тому що, намагаючись мене образити, над моїм місцем написали «укроп». Після цього туди ніхто не міг лягти».

-«В моїй камері було дуже душно. Щоб ковтнути хоч трохи свіжого повітря, я відігнув від дверей край і спав на підлозі, засунувши ніс в цю дірочку».

-«Коли я побачив, як усі навкруги їдять, жадібно, вилизуючи потім миску з усіх боків, змусив себе їсти розмірено, не кваплячись.
Не хотілося опускатися остаточно»…

-«Вперше за довгий час побачив сонце. До мого обличчя доторкнулися сонячні промені, як материнські долоні.
Я ступив на українську землю і вдихнув повітря свободи».

Загрузка...

-«Це наслідки перебування в підвалі. Це підвал, який я продовжую тягнути на собі.
По-справжньому повернутися назад неможливо.
У полонених проблеми починаються у момент звільнення. Тому, що тебе дресують, знищують в тобі усе людське.
Полонені вийшовши на волю не воюють за себе. Їм простіше піти в себе».

-«Путін знищив націю.
Я постійно спостерігаю апокаліптичний стан російської душі.
Тут, в Україні, люди навіть у важкі часи намагаються будувати будинки, пускати коріння. А в Росії міркують так: нехай у мене нічого немає, зате моя країна велика і у нас є атомна бомба.
Я щасливий, що знаходжуся в Україні».

Віолета Кіртока

Джерело