БОГДАНЧИКУ!!! Мій найдорожчий СИНУ!!! Мій Ангел, моє сонечко. Сьогодні тобі мало би виповнитися 22… (ВІДЕО)

Видео Новости

Леся Слобода

БОГДАНЧИКУ!!! Мій найдорожчий і найрідніший СИНУ!!! Мій Ангел, моє сонечко, моє золотце, моя квіточка, моя надія,опора і сенс мого життя!!! Сьогодні тобі мало би виповнитися 22…Ворожі кулі нелюда забрали тобі життя…Жорстоко, холоднокровно, цинічно і підступно. Тепер тобі назавжди залишиться 21… БОГДАНЧИКУ!!!

Ти народився на світ в такий прекрасний день, в місяць Пречистої Діви Марії, коли вся природа довкола буяє життям.Ти ріс такою хорошою і життєрадісною дитиною. Все хотів знати, вміти, відвідував різні гуртки.

В щасливу і благословенну днину Мені тебе подарувало небо, сину.
Те ж небо з висоти на мене впало В той день, коли тебе не стало.
Ти біля мене був, як янгол Божий Я вірила: з тобою все зможу.

З тобою сонце радісно сміялось, Життя глибоким змістом наповнялось.
Ангеликом тебе я називала. Напевно, вже тоді я відчувала, Що посланий мені ти ненадовго з неба…

Твоє плече – надійне, незрадливе, До щему в серці руки турботливі.
І чуйність, жага до життя від Бога, Мета — змінити світ, сходити всі дороги. І прагнення усім допомогти.

Не тліти у житті. Горіти! Як ти спішив, мій сину, жити! І мрії, мрії про свою сім’ю щасливу…
Ти завжди вірив, сину, мов маленький, в диво… Немовби знав, що більше днів не буде… тут, на Землі… Жорстока доля сина хоронити.

І залишитися БЕЗ ТЕБЕ жити. І марити щодня тобою, Та просинатися зі сну в страшному болі:
Немовби скинули тебе з скали на камінь… І серце на шматки…Ті гострі і пекучі.
Збирати їх… І знову починати. Шукати сили, вчитись дихати, До світу привикати…БЕЗ ТЕБЕ!!!

Минулого року твоє день народження співпало з Днем Матері і ми були такі щасливі. Ти вітав мене, а я тебе. Ти подарував мені таку красиву орхідею, це були останні квіти від тебе. Як же важко жити без тебе!!! Я вже ніколи не почую твій голос, ти вже ніколи мені не подзвониш, не напишеш смс, не прийдеш і не постукаєш у двері і ніколи не скажеш:» Мамо, я вже дома!!!» А я вже ніколи не зможу тебе пригорнути до себе, обійняти і поцілувати, ніколи не зможу вручити тобі в руки подарунок… Вчора був День Матері, та я ніколи не почую від тебе:» Мамо, вітаю!!!» Мене привітали інші діти, твої друзі, знайомі і незнайомі, привітали, як маму ГЕРОЯ!!!

Пробач, матусю, — квітів не дарую — Лиш усмішку на фото на столі…
Пробач, рідненька, я також сумую, Твій образ бачу з неба — у вікні…
Мене навчила рідний край любити!.. Хіба ж моя, матусенько, вина,
Що волю й незалежність боронити Покликала Вітчизна дорога?.. Пробач, рідненька: Сином — не Героєм —

Хотіла б ти, щоб лише поруч був! Щоб посиділи за столом обоє… …Та я тебе уже не обійму…
Граніт холодний, а щока гаряча І сльози дрібно котяться до ніг, І плине, плине рідним краєм кача, І на Твоїм волоссі — білий сніг…

Загрузка...

Пробачте, мамо. Я не міг інакше… Серденько ваше хочу так зігріти… Але…така вже доля, мабуть, наша: Для боротьби народжуються діти…
Надія Умриш

Сьогодні я дарую тобі свою щиру молитву, безмежно любляче материнське серце і білі троянди. Такі, як ти мені раніше дарував на 8- Березня. А цього року 7березня ти загинув і зробив мені такий невимовно болючий подарунок до 8- Березня на все життя, коли тебе в цей день привезли додому. Ми так не хотіли вірити, що це ти, що навіть не одразу тебе впізнали.

Ділилось горе на дві половини, Стогнало серце: ,,Не моя це дитина » А розум в метанні між смертю й життям
Благав:,,Почекай…він живий…він ще там…» І так у ваганні впізнали дитя, Що ангелом став, залишивши життя
Клекоче душа, пламеніє буття… Невже їх Богданко пішов в небуття ?

А небо обійми свої відкрива, І з сумом приймає чергове життя.
Лиш батько і мати в зажурі важкій, Плекали надію, що син їх живий… ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ !
Галина Олійник

Я й досі не вірю, що тебе немає, лиш свічка і твоє фото на столі з чорною лентою повертає мене в реальність… СИНОЧКУ!!! Хочеться кричати на цілий світ, а голосу немає. Моя єдина кровинка, мій Ангелику!!!

Пам»яті мого земляка Богдана СЛОБОДИ, Хлопчиночко з небесними очима, дивись, яка прийшла весна.
А вже життя у тебе за плечима війна… проклята будь війна.

Прощаються з тобою батько й ненька, немов набат серцебиття. Ніхто не скаже їм: мої рідненькі війна… будь проклята війна.

Як пережити цю страшенну втрату, душа пішла у небеса.
Дивись, он друзі йдуть немов на страту війна… проклята будь війна.
Хлопчиночко з небесними очима, осиротіла вся земля. Та ж на вустах ще усмішка дитинна війна… будь проклята війна.

А 9 березня ми тебе проводжали в останню путь, в день народження одного з твоїх найулюбленіших поетів- Тараса Шевченка. Ти знав напам’ять напевно всього «Кобзаря», а » Заповіт » вивчив напам’ять англійською мовою. Один з твоїх найкращих друзів, Максим, подарував тобі на прощання дві книги: «Кобзар» Шевченка і «Ти знаєш, що ти- Людина» Симоненка. Це одні з твоїх улюблених поетів, а їх у тебе було дуже багато. Ти вчив напам’ять вірші українських класиків. І так ти жив, спішив жити, щоб все встигнути зробити. Жив чесно, правильно і по-справедливому, і не боявся смерті. Не раз мені говорив, що не важливо скільки ти проживеш, а як ти проживеш це життя. Ти прожив своє таке коротке життя достойно, і я горджуся тобою, мій ГЕРОЙ!!!

«Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя…»
Василь Стус

Дякую тобі, СИНОЧКУ, за все, за те, що ти був у моєму житті!!! Дуже рано ти пішов від нас і з цим важко змиритись. Ця рана ніколи не заживе. Але я вірю, що ти в Царстві Божому і тобі там добре. Люблю тебе всім серцем, мій Богданчику, мій світлий Ангеле, мій соколе, мій ГЕРОЙ!!! Царство тобі небесне і вічна пам’ять. Нехай земля тобі буде пухом. Спи спокійно, мій ГЕРОЙ!!! З Днем Народження!!!

«Моє щастя, мій синочку… Усмішка — єдина…» Пригортаю знов до серця Фотокартку сина… За слізьми не бачу личка, Голосу не чую…
Знаєш, рідний, за тобою Так тяжко баную… І чекаю: зайдеш в хату, Станеш на порозі, Скажеш: «Мамо, не втомився В далекій дорозі!
Поганяю ще футбола — Прийду на вечерю!..» «Сину, милий мій синочку!..» — Відчинила двері… Тиша… Пустка… Сліз немає… Вимила розлука… Жити мамі без дитини — Невимовна мука…

Надія Умриш