Синку, пробач, дзвоню знову – давно дуже хочу тебе побачити. Була я синку в лiкарів. Залишилося жити мені 10 днів…

Новости

У міру дорослішання у людей з’являються свої сім’ї і інтереси. У зв’язку з цим, ми часто забуваємо про своїх батьків. Навіть просто подзвонити не вистачає часу або бажання.І це сумно, адже нашим матерям дуже важлива увага тих, кого вони шалено люблять.

А ми все робимо свої справи і живемо своїм життям, а дні йдуть.– Синку, ну як ти? Як справи?– Нормально. Мамо, вибач – пора.– Синку, пробач, дзвоню знову – Давно хотілося побачити.– Мамо, прости, я поспішаю. Звільнюся і віддзвонили.– Не дочекалася – дзвоню сама. Скажи хоч, як твої справи?– Та все нормально, от знову. Пора вже мені бігти.– Але я хотіла лише сказати.– Мамо, встигнемо поговорити.

Дзвонила мама багато разів, Адже їй була важлива кожна година, але син був зайнятий і вона сказати, що любить, не могла.

Дзвонила мама кожен день, але син і слухати не хотів. І нехай справи, і зайнятий нехай, а вона хотіла сказати, що на серце смуток. А дні все йшли, вона одна. Побачити сина – ось мрія її. Притиснутися вялою щокою і прошепотіти: «Коханий мій».

Нарешті син на хвильку подзвонив.– Мамо, привіт. Ну як ти там? Чого дзвониш мені ночами?– Синку, була я в лікарів. Залишилося жити мені 10 днів.– Приїду завтра! Ти не вір. Все буде, мамо! Ти тільки чекай!Джерело: bbcccnn.org