Мій батько — вчитель. Викладає в двох школах… Його розмова з одним із директорів

Новости

Ігор Токовенко

Мій батько — вчитель. Викладає в двох школах, перепрацьовує для того, щоб заробляти більш-менш по-людськи. Його розмова з одним із директорів:

— Ми вперше почали навчальний рік із двома вакансіями вчителів молодших класів.

— Нічого дивного, якщо випускниця педагогічного приходить на зарплату в 3500 гривень, то їй вигідніше піти в АТБ на касу.

Так зі шкіл ідуть в магазин, з магазина — на завод, а із завода — в Польщу.

Коли українців почнуть повертатись до своїх шкіл, магазинів і заводів із Польщі?

Коли ми поборемо нашу національну хворобу і національний вид спорту — жадібність.

Низькі зарплати в Україні — це не питання економіки.

Низькі зарплати в Україні — це питання моралі та етики.

Найбільші роботодавці, що формують ринок праці, дозволяють собі дерти з робітника. При такій купівельній спроможності вже підприємці, орієнтовані на українського споживача, як правило, не можуть дозволити собі високі зарплати. А ті, хто можуть, вдають, що не можуть.

А хто їм це дозволяє? Український робітник, коли не об’єднується і не бореться за свої права.

Страх і неготовність об’єднуватись — ось друга сторона медалі низьких зарплат.

Загрузка...

А де ж тут економіка? А з економікою все в порядку, раз 6 громадян України в топ-400 найбагатших людей світу.

Ми не бідна країна. Ми країна, інфікована жадібністю і страхом.

«Не бійся!» — сказав Господь. І це перше, з чого треба почати.