14 Липня, 2024 2:40 pm

Непокаране зло. Чому Європа не віддає Україні підозрюваних у воєнних злочинах

Країни Європейського Союзу відмовляють Україні в екстрадиції осіб, які підозрюються українськими правоохоронними органами в різних злочинах, зокрема воєнних. Так ці люди найближчим часом не опиняться на лаві підсудних, та й узагалі можуть уникнути покарання.

Хто такий Ян Петровський (Торден)

Приблизно у середині липня 2023 року в Фінляндії був затриманий російський військовий, один з колишніх ватажків угруповання “диверсійно-штурмова розвідувальна група “Русич” Воїслав Торден, відомий як Ян Петровський на прізвисько “Великий Словян”. Він планував полетіти з Фінляндії до Франції, але його зупинили прикордонники.

“Русич” — угруповання, створене 2009-го з радикальних російських націоналістів та неонацистів. Воно бере участь у війні проти України з 2014 року. Торден (Петровський) приєднався до нього вже після початку збройної агресії.

Улітку та восени 2014 року формування під командуванням підполковника Олександра “Бетмена” Бєднова воювало на Луганщині. Його представники брали участь у боях за Луганський аеропорт та відомі нападом на колону добровольчого батальйону “Айдар” біля селища Металіст. Тоді загинули близько сорока українських бійців.

Ця подія набула неабиякого розголосу після того, як лідери ДШРГ “Русич” Олексій Мільчаков та згаданий Ян Петровський виклали в мережу свої фото на тлі тіл “айдарівців”. Кілька поранених тоді ж потрапили у лікарню, де померли. Серед них був Іван Ісик. Як з’ясувалося, на його щоці було вирізано коловрат — язичницький знак сонця, один із тодішніх символів групи “Русич”, який вони зображували на шевроні.

Згодом “Русич” перебазувалися у Донецьку область, ближче до аеропорту, де воював разом з батальйонами, підпорядкованими російській армії — “Спарта” і “Сомалі”. Згодом підрозділ залишив Україну. Але не назавжди, вже скоро командир групи Олексій Мільчаков і Ян Петровський засвітилися знову на окупованих територіях — отримали посвідчення членів “Союзу добровольців Донбасу” та влилися до складу бригади “Призрак” Олексія Мозгового. Щоправда, у 2015-му побачили їх фото у Сирії.

В Україну “ДШРГ “Русич” повернулися навесні 2022 року. Їх присутність зафіксована на Харківському напрямку, зокрема, біля Ізюма. Повернувся й особисто Торден (Петровський) як командир відділення.

Тоді ж Олексій Мільчаков у своєму Телеграм-каналі “інструкції” щодо допиту та вбивства українських військовополонених. Ключові пункти “інструкції” — дозволено вбивати полонених після допиту, а потім примушувати родини загиблих сплачувати кошти за інформацію про місце перебування тіл.

Представники групи “Русич” в Україні обвинувачуються у терористичній діяльності — за участь у бойових діях на Донбасі у 2014-2015 роках та воєнних злочинах за випадки катування та розстрілу полонених. Зокрема, й Торден (Петровський). Його прізвище внесено до санкційного списку ЄС і США за дії, що загрожують суверенітету і незалежності України.

Але незважаючи на це Верховний суд Фінляндії нещодавно заборонив екстрадицію росіянина, запит на яку подала Україна, та, не знайшовши підстав для подальшого утримання, постановив звільнити його у залі суду. На суді Торден (Петровський) заявляв, що хоче отримати у Фінляндії притулок.

Згодом Тордена (Петровського) було затримано за “порушення міграційного законодавства” Шенгенської зони та подання неправдивих даних — ймовірно, це могло бути пов’язане з тим, що він підробив документи та змінив прізвище.

Не перший випадок відмови

Відмова в екстрадиції на запит України з європейських країн — не перша. І не тільки тих осіб, хто може бути причетним до тероризму чи воєнних злочинів.

За даними заступника начальника відділу міжнародно-правової допомоги Офісу Генерального прокурора Андрія Гулкевича, протягом 2023 року Офіс генерального прокурора надіслав до іноземних країн 125 запитів на екстрадицію. 20 з них було задоволено, а 15 відхилено. Інші ще перебувають на розгляді у відповідних країнах.

Тон відмов задає Франція. Наприклад, у листопаді 2023 року Верховний суд цієї країни відхилив апеляцію української сторони щодо відмови екстрадиції українського мільярдера Костянтина Жеваго за звинуваченнями в розтраті у справі банку “Фінанси та кредит”. Його було заарештовано на французькому гірськолижному курорті в грудні 2022 року за запитом України. Цікаво, що в листопаді минулого року ДБР провело обшуки на підприємствах фармацевтичної корпорації “Артеріум”, яка належить Жеваго — компанію підозрюють у колабораційній діяльності, роботі на користь РФ.

Також у Франції перебуває екснаглядач донецької в’язниці “Ізоляція”, у якій тримали тривалий час цивільних та катували їх, Євген Бражников. Його звинуватили у “порушенні законів та звичаїв війни”, зокрема у жорсткому поводженні і катуванні військополонених та цивільних, а також у створенні терористичної групи. Але згодом той безперешкодно втік з України. Можливим це стало тому, що термін запобіжного заходу завершився, а клопотання про новий суд не встиг розглянути. В Офісі генпрокурора тоді заявили, що подаватимуть у розшук та розпочнуть процедуру екстрадиції. Проте наразі відомо, що Бражников проживає у Франції.

Неофіційно українській стороні вже повідомили, якщо Україна направить запит на екстрадицію Бражникова, буде також відмовлено.

Експерти пояснюють, що ставлення Франції до цього питання можна пояснити тим, що для них російська відповідальність — дуже сенситивне питання через достатньо серйозні російські впливи. Країна стала прихистком, наприклад, для представника групи “Вагнер”.

У чому складнощі екстрадиції в Україну

Проте про політичні мотиви наразі важко говорити, а скоріше — про формальні.

За даними Офісу генпрокурора, однією з найпоширеніших причин відхилення запитів на екстрадицію є “активні бойові дії на території України”, тобто ризик бути пораненим або загинути. А також погані умови утримання у місцях несвободи.

Так у випадку представника групи “Русич” причина відмови у тому, що на думку фінського суду іноземець не може бути депортований, екстрадований або повернений із Фінляндії, якщо йому загрожує смертна кара, тортури або інше поводження, що загрожує гідності.

Інакше кажучи йдеться про те, що в Україні, як вважає фінський суд, погані умови у в’язницях — вони переповнені, тож суд припустив, що належне поводження з Торденом не гарантоване. У своєму рішенні суд посилається на практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, йшлося про повідомлення про тортури і насильство, стосовно осіб, підозрюваних у співпраці з Росією.

У жовтні Управління верховного комісара ООН з прав людини опублікувало доповідь, присвячену воєнним злочинам в Україні. У ній, зокрема, згадувалося про тортури та вбивства військовополонених, які перебувають як у російському, так і в українському полоні. Станом до середини літа ООН зафіксувала смерть від наслідків тортур чи вбивства 21 українського та 25 російських військовополонених.

В Офісі генерального прокурора таким рішенням Фінляндії розчаровані. “Ми продовжуємо шукати шляхи затримання та видачі цього підозрюваного в Україну. Відповідно до нашого законодавства він залишається підозрюваним… Обов’язок переслідування таких осіб передбачений, зокрема, Конвенцією Ради Європи про запобігання тероризму 2005 року, яка також чинна для Фінляндії”, — зазначив Андрій Гулкевич.

Торден (Петровський) може залишитися непокараним через відмову в екстрадиції. І це через те, що інша країна може притягувати до відповідальності лише якщо за її законодавством особа вчинила кримінально карані діяння. “За тероризм та порушення територіальної цілісності України вони не притягнуть їх”, — говорять там.

По-іншому ситуація може розвиватися, якщо країна матиме докази скоєння особою воєнного злочину — тобто злочину проти світового правопорядку, за який кожна країна, яка має карати, вважаючи, що він скоєний і проти не. До того ж у багатьох країнах є універсальна юрисдикція по воєнним злочинам. Тому фінську правоохоронці, аби мали підстави, могли б відкривати свої розслідування, а якщо особа знаходиться на їх території, ще й засудити її.

Україна зі свого боку може надати іншій країні всю інформацію, якою володіє, для розслідування. “Але треба усвідомлювати, що не всі вчиняють воєнні злочини, але всі є комбатантами. Комбатант не злочинець, поки не вчинив воєнний”, — кажуть у прокуратурі.

Як Україні змінити ситуацію з екстрадицією

Адвокат, керівний партнер АО “Амбрела” Андрій Яковлєв, говорить, що варто більш чітко розрізняти причини відмови в екстрадиції, але у всіх випадках важливо доводити, що Україна спроможна бути безпечною та демократичною навіть у часи війни.

На відміну від північного сусіда Україна доклала багато зусиль, аби жорстоке поводження з обвинуваченими своєчасно виявлялося і розслідувалось. Україна реформувала своє кримінальне законодавство так, аби не тільки розраховувати на сумлінність слідчого, а і мати певні запобіжники від зловживань. За правилами розслідування злочинів суд не може використовувати результати допитів обвинуваченого, що були складені на досудовому етапі розслідування. Це просте правило призвело до втрати у слідчого інтересу навіть тиснути на людину під час допитів.

У питанні жорстокого поводження з обвинуваченими має значення як держава реагує на виявлені факти — сприяє вона цьому чи ні. Якщо такий факт було зафіксовано, проведено розслідування, поліцейський засуджується, то це демонструє, що держава має належну правову систему.

Comments (0)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *