4 Грудня, 2022 7:41 am

Хочете дізнатися, що буде з Україною… Хорватію бомбuли не менше нас. А знаєте, що зараз у Хорватіі?! Якщо на Україну чекає те саме – то я щаслива і спокійна…


І хорвати були біженцями у Німеччині і Швейцарії.

Війна тривала 4 роки ( 1991-1995 рік). Причина – вихід зі складу Югославії.

1. Хорватія перемогла.

2. Президента Сербії Слободана Мілошевича засудив Гаазький суд

3. Усі хорвати знають англійську. Тому що поки були біженцями мінімум 9 місяців потребували англійську. І тому що після війни освіта стала настільки гідною, що англійську усі круто знають завдяки звичайній шкільній освіті.

І майже кожен хорват знає німецьку вільно, тому що, знову ж таки, 90% туристів – німці і швейцарці.

А німецька неймовірно важка мова. Якщо англійська найлегша у світі, то німецька точно ТОП 3 найважчих. Але вони опанували. З українцями,мовно, відбувається те саме зараз.

4. 90% туристів у Хорватії з Німеччини і Швейцарії, саме ті в кого були біженцями хорвати. Частина то самі хорвати, які лишилися у тих країнах приїжджають відпочивати , частина німці і швейцарці, які усі ці 30 років підтримують таким чином хорватів і їх туризм.

Саме цим вони відновили і підняли країну лише за 5 років після війни-за рахунок туристів і лише з двох країн.

5. Хорватія не має жодних стосунків із Сербію ані на державному рівні ані на рівні просто людського спілкування.

6. В Хорватії немає понтів. Взагалі. Усі і мільйонери і прибиральники гідні люди і ніхто не почувається і не поводиться зверхньо чи навпаки самопринижуючись.

Заходячи, навіть, в дорогий ресторан, офіціанти одночасно і почуваються гідно і одночасно немає кривих поглядів , мовляв «одну страву на двох замовляєте? Фу» ні … вони дружньо і привітньо і якось по- сімейному і по- доброму усе розуміють , перепитують чи принести дві тарілки.

Навіть ті, хто мільйонери і власники цілих багатоквартирних будинків мають нуль понтів і мають справжню людянність.

Абсолютно ніхто не поводиться ані з ким зверхньо.
Тому у цьому я дуже сподіваюся, що українці мають шанс завдяки війні теж такими стати.

7. Жінки не роблять штучну красу. Ні в кого ніяких «губ, вій, цицьок, волосся нарощеного», тощо … і вони красиві, доглянуті,із самоповагою і гідні.

8. Майже усі мають мінімум 2 дітей, часто 3 і 4.
Ніхто не народжує одну дитину.

9. Усі і Мами і Татусі , грають зі своїми дітьми будь – якого віку. І самі радіють і насолоджуються, а не просто підіграють дітям і не втикають у телефони ані діти , навіть , підлітки, ані дорослі.
Грають і у хованки і в баскетбол і разом ловлять рибу і багато чого.

10. Усі мають освіту і якісну освіту. Тому що усвідомленними сталі і ті хто вчиться і ті хто викладають.

11. Ніхто нічого не нав’язує і не напарює. Абсолютно ніхто, ніде, нікому. Хочеш бери , не хочеш не бери. Можеш взагалі прийти і сидіти в кафе , і , якщо нікого не кличеш, тебе не турбуватимуть і тим паче не казатимуть «без замовлення не можна сидіти». Ви можете собі таке уявити в Україні до війни чи будь- де, де Ви заходите у ресторан , особливо у дорогий, просто сідаєте , нічого не замовляєте, а Вас не чіпають, а потім просто встаєте через півгодини – годину і йдете.

А Вам і слова не скажуть, якщо покличете але не замовите нічого , а наприклад просто попросите зарядку для телефону чи ручку чи викликати таксі- зроблять))) і слова не скажуть про замовлення і перепитаючи чи все добре і потрібна допомога. Якщо замовите найдешевшу страву чи просто воду, ніхто навіть ані краплі сарказму в очах не проявить, їм навіть на думку це не спаде. І у цьому випадку, якщо взагалі нічого не замовите, із Вами теж будуть як із друзями і з повагою. В житті такого ніде не бачила.

12. Але при цьому кожен, якщо бачить що потрібна допомога – допоможе не чекаючи , поки їх попросять чи звернуться. Від дрібниць до великого.

13. Гроші для них не приорітет. І за гроші ніхто не вдавиться сам і нікого не вдавить. Так , ціни високі, тому що ЄС , але ніхто не перевірятиме , не рахуватиме. Ми заїхали і я два тижні не могла дочекатися поки мені дадуть рахунок на який сплачувати оренду. І так в усьому. Ніхто не боїться , що хтось обдурить, кине , не заплатить чи не доплатить, можливо тому що усі маючи спільне горе в минулому поважають одне одного, а приїжджають лише німці і швейцарці, а не сосіянський контингент. Ніхто ані краплі не намагається вислужитися щоб мати перспективу на чайові, їм пофіг, усі гідні. І вони не марять тими чайовими зовсім. Гідні до себе і один до одного, до своїх і до інших.

14. Немає в них заробітчан. Усюди працюють лише самі хорвати. І це чудово. І самі теж не їдуть заробляти в інші країни.

15. Не бюрократи. Навіть на побутовому рівні, а просто життєрадісні , чесні і справедливі.

16. Ставлення чоловіків до жінок дивовижне. З повагою, відкритістю, чесністю, турботою і, якщо і стосунках чи у шлюбі із ніжністю.
Понтів немає ані в чоловіків ані в жінок.

17. Майже немає ніяких дорогих брендів одягу, взуття , сумочок ані на людях , ані у магазинах. Просто якісний і красивий одяг і все. Може хорватсього виробництва.

18. Навіть сантехніки чи прибиральники з якісною освітою, розумним обличчям, чисті пречисті, виховані, ввічливі із шкарпетками білішими ніж у мене коли- небудь були. Роблять усе на совість і якісно , ніхто не завищує ціни і не чекає чайових і ніхто не почувається « робочим чи обслуговуючим персоналом» і ніхто так ні до кого не ставиться.

19. Хорвати єдині хто на Airbnb не розкручує на додакові витрати , я бачила багато де, і спеціально перевірила ледь не усі країни. Лише вони настільки порядні , що немає ніякої додаткової оплати за прибирання, у інших ось так , наприклад за подобову аренду 100$ доба + 70$ прибирання + ( 10$ туристичній збір) + % Airbnb, а він часто теж не маленький і от в об’яві наче 100$ за добу , а виходить усі 180-200$.
Тільки не у хорватів , у них якщо доба 100$, то рівно 100$ і буде , жодних махінацій, і відсоток Airbnb вони сплачують самі , орендодавці, а не Ви. Таке я бачу вперше і це про гідність і чесніть. А ще ціни в сезон і не в сезон не змінюються, максимум де інде може на 20%, але не в 2-3 чи у разів. Немає такого.

20. Немає вуличних тварин. Ані котів ані собак. Взагалі.
Домашніх, принаймні, собак ДУЖЕ мало, немає ніяких заводчиків і купівлі – продажу породистих собак. В кого є собаки , то видно що то собаки не куплені, а з притулків чи щось таке, все. Але думаю, що і притулків немає. Породисту бачила пару разів і то , може то були туристи із собаками. Безхатьків людей теж немає.
Бо після війни вони навчилися цінувати не лише своє життя і не лише життя людей.
Я зрозуміла, що випадково опинилися тут щоб побачити як буває… в житті не бачила гідніших людей і націю на усіх рівнях. Ніколи не бачила таких ментально здорових людей … і чоловіків і жінок і дітей і людей похилого віку. Це як утопія, але це реальність, їх реальність, а значить реально і для українців і взагалі для будь- кого. Усе те, чого наші люди і люди на пострадянському просторі ще до війни намагалися досягти чи пропрацювати , в них є на 100% , і вони точно нічого не роблять для цього спеціально, усе зробила та війна для їх подальшого блага і щастя. І в них точно немає думки , що вони якась нація най …. накращі, найсміливіші , чи ще якісь , нєа … та про них мало хто знає і чує взагалі , а їм і не треба. Ось тому вони і гідні і ментально здорові тотально. Жодного разу не чула , щоб із дитиною хоча б холодно розмовляли , але при цьому діти виховані, але і вільні, не скуті і щасливі. Немає ніяких дивних підлітків і усіляких субкультур. Немає алкоголиків, чи дивних бабусь… у усі дуже чистоплотні : від поведінки і одягу до будинків і двориків.

І ось хорвати по- перше приклад того , що бувають ментально і психологічно здорові люди , і не окремо , а цілою країною. І вони, точно, не жертви, а щасливі і життєрадісні люди, хоча Сербія мріяла, щоб вони і після війни почувалися жертвами і нещасними,але хорвати не лишили Сербії такої можливості- насолоджуватися їх нещастям і стражданнями ані підчас ані після війни.
Ну і, звісно, безпечна країна, тут в відкритому підземному гаражі лишають і нові плазмові ТВ в коробці, запаковані і купу інших речей і вікна в дорогих машинах відкриті на усю ніч і години.

І парадокс у тому , що ніхто не згадує війну і навіть те , що вони перемогли … ні , але … при цьому вони не забувають. Це тонке мистецтво, але їм вдалося його опанувати. Просто згадувати марно, а не забувати діями і змінами і створеннями на краще – то мудро.

А по- друге – це шанс, для України. Звісно, може хорвати були такими завжди. Але з іншого боку, якщо не завжди, то вони пережили Югославію як ми СРСР, війну теж, сусіда такого мають як і ми, але принаймні зараз вони ось такі…. Найгідніші і найпорядніші з усіх , кого я зустрічала з різних народів і країн. Побачимо. Мені хочеться вірити, що наші шляхи схожі, а значить і Україна і українці мають шанс на таке майбутнє , яке у хорватів сьогодення.
Війна їх так би мовити « пробудила» і вони гідні, чесні, щасливі, ментально здорові, зовсім не бідні.

Дасть Бог буде і в нас так. Змогли вони, зможемо і ми. Тільки от в них повномасштабна війна тривала 4 роки, а ми хочемо якомога скоріше перемоги, а чи було б так само на користь їм , якби іх війна тривала менше. І чи буде нам. Чи дійсно нам достатньо для такого лише цих 3 місяців чи декількох для такого майбутнього десятиріччя по тому як у хорватів, а не лише на кілька місяців чи пару років усвідомлень і тимчасових чи часткових змін , їх бомбили не менше нас.

А так історії і шляхи дуже схожі. І є дивовижний орієнтир і приклад того як може бути.

Але, якщо я у Хорватіі зараз бачу те що чекає Україну , то я щаслива і спокійна.

Borseitova Ayshe

Comments (0)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *